Механізми та ресурси адаптації внутрішньо переміщених жінок

Анотація

Вимушене переміщення внаслідок воєнних дій супроводжується втратою соціальних зв'язків, порушенням звичного способу життя та необхідністю психологічної адаптації. У тезах аналізуються механізми адаптації внутрішньо переміщених жінок, які поєднують особистісну травматизацію з відповідальністю за дітей та родину. Виявлено, що успішна адаптація залежить від розвинених навичок психологічної саморегуляції, самоефективності, емоційної компетентності та гнучкості мислення. Важливу роль відіграють соціальні ресурси: підтримка близьких, професійного оточення й громади, можливості працевлаштування та участі в громадському житті. Адаптація охоплює когнітивні, емоційні, поведінкові та соціальні компоненти. Її основними механізмами є психологічна саморегуляція, оцінювання життєвих обставин, копінг-поведінка, пошук соціальної підтримки та перебудова життєвих цілей. Внутрішні ресурси адаптації представлені резильєнтністю, самоефективністю, емоційною компетентністю, гнучкістю мислення та ціннісними орієнтаціями, тоді як зовнішні охоплюють підтримку близьких, професійного оточення й громади. Посттравматичне зростання не є неминучим, а процес відновлення має індивідуальний характер. Психологічна допомога має бути спрямована на подолання наслідків переміщення, відновлення суб'єктності, підтримку особистісного потенціалу та соціальну інтеграцію.

Forced displacement due to military conflict involves loss of social connections, disruption of habitual lifestyle, and need for psychological adaptation. The research analyzes adaptation mechanisms of internally displaced women who combine personal trauma with responsibility for children and family. The research reveals that successful adaptation depends on developed skills of psychological self-regulation, self-efficacy, emotional competence, and cognitive flexibility. Social resources play an important role: support from close relations, professional environment, and community; employment opportunities and participation in civic life. Adaptation encompasses cognitive, emotional, behavioral, and social components. Post-traumatic growth is not inevitable; the recovery process is individual and depends on personal resources, life circumstances, and available support. Psychological assistance should address consequences of displacement, restore agency, support personal potential, and promote social integration. Internal adaptation resources include resilience, self-efficacy, emotional competence, cognitive flexibility, and value orientations, while external resources encompass support from family, professional circles, and community.