Ресурсно-резильєнтна мобілізація психолога-практика як механізм управління стресом в сучасних умовах

Анотація

У тезах представлено теоретичне обґрунтування ресурсно-резильєнтної мобілізації як динамічного психологічного механізму адаптації психолога-практика в умовах тривалої кризи, основною причиною якої є повномасштабна війна в Україні. Запропоновано алгоритм адаптації фахівця через послідовні елементи: усвідомлення стресового впливу, активізацію резильєнтності, актуалізацію та мобілізацію ресурсів, їх інтеграцію, свідому саморегуляцію та кінцеву позитивну адаптацію. Обґрунтовано значення зовнішніх і внутрішніх ресурсів, професійної підтримки та збереження психологічного благополуччя і високого рівня професійного функціонування фахівця. Актуальність проблеми зумовлена специфікою професійної діяльності психолога-практика, що передбачає постійний контакт з клієнтами, які проживають травмуючі події, необхідністю емоційної залученості в роботі з ними та підтримки професійного функціонування, і одночасно необхідності здійснювати саморегуляцію власного стану. В умовах тривалої кризи психологи-практики стикаються з подвійним навантаженням: необхідністю надавати психологічну допомогу клієнтам, які переживають кризові події, одночасно долаючи власні професійні та особистісні стресові переживання. Це актуалізує потребу в дослідженні механізмів збереження психологічного благополуччя, професійного функціонування та адаптації фахівців.

The thesis presents a theoretical substantiation of resource-resilient mobilisation as a dynamic psychological mechanism of adaptation of a practical psychologist under conditions of prolonged crisis caused primarily by the full-scale war in Ukraine. An algorithm of specialist adaptation is proposed through sequential elements: awareness of stressful impact, activation of resilience, actualisation and mobilisation of resources, their integration, conscious self-regulation, and final positive adaptation. The significance of external and internal resources, professional support, and preservation of psychological well-being and a high level of professional functioning of the specialist is substantiated. The relevance of the problem is determined by the specifics of the professional activity of a practical psychologist, which involves constant contact with clients experiencing traumatic events, the need for emotional involvement in working with them, maintaining professional functioning, and simultaneously carrying out self-regulation of one's own state. Under conditions of prolonged crisis, practical psychologists face a dual burden: the necessity to provide psychological assistance to clients experiencing crisis events while simultaneously overcoming their own professional and personal stressful experiences. This highlights the need to study the mechanisms of preserving psychological well-being, professional functioning, and adaptation of specialists.